На початку 20 століття, коли світ захлеснула хвиля воєн, багато дівчат носили золоті кулони з фото своїх коханих. Традиційно, окрім портрета, прикраса могла зберігати локон волосся дорогої людини або навіть кілька крапель його крові на клаптику тканини. Мода на прикраси з портретами коханих людей розпочалася за часів хрестових походів. Кулони із золота з портретами дам серця зберігали під своїми сталевими латами багато відомих рицарів того часу.
За часів, коли не було масового виробництва фотоапаратів та мобільних телефонів, до образу дорою людини ставилися трохи інакше, ніж зараз.
У чоловіків та жінок різних станів було прийнято дарувати один одному подарунки, щоб позначати свою присутність у моменти розлуки. Існування регламенту, за яким можна було подавати ті чи інші предмети чи прикрасу лише підкреслює церемоніальну значимість цієї традиції.
У романі Олександра Дюма про мушкетерів королева Франції подарувала Герцогу Бекінгему золоті підвіски з алмазами на знак пам’яті про їхню зустріч. Цей вчинок міг розв’язати війну між двома державами, якби не заповзятливі слуги Анни Австрійської. І хоча підвіски із золота, ймовірно, не містили жодних зображень, для герцога вони були частиною образу коханої.
У 18-19 століттях на піку моди були кулони із золота із секретними кришками. На безлічі портретів того часу можна побачити цей аксесуар на чоловічій та жіночій шиї. Сліди любовних переписок зберігають не лише архіви знаменитих вельмож, а й маленькі підвіски зі схованками для зображень. До речі, період 18-19 століття був повний інтриг, змов і переворотів, тому палаци та замки мали таємні кімнати, а в меблі, які виготовляли на замовлення, вбудовували міні сейфи та секретні полички. Можливо, досі старовинні кулони у Києві чи іншому місті зберігаються у якомусь письмовому столі серед експонатів історичного музею.
